Фонетичні казочки

Фонетичні казочки

Язичок на ім’я Mr Tongue живе у будиночку – це наш ротик. У нього є стіни, стеля, підлога. Знайдіть це в ротику. Mr Tongue любить тепло, тому у його будиночку двоє дверей: губи і зуби.

Щоранку Mr Tongue прокидається, дивиться у вікно, радіє хорошій погоді та промовляє: [ɔ:-ɔ:-ɔ:]. Потім він прибирає в будиночку, вибиває пил з кишень [d-d-d]. Поставте кінчик язичка за верхніми зубами. Добре виходить [gud].

Він пригощає своїх гостей чаєм або кавою. Якщо чай чи кава гарячі, він дмухає на них, щоб вони вистигли: [w–wɔ:-wɔ:te]. Кава вистигає так: [ɔ–ɔ–kɔ–kɔfi]. Чай вистигає так: [t–t–ti:-ti:].

Язичок дуже полюбляє співати. Ось його улюблена пісенька:

AEIOU – I love you

AIOUE – You love me

AUEIO – Off we go

EIOUA – Far, far away

Mr Tongue пішов прогулятись, а коли повернувся додому, погода змінилася. Подув сильний вітер: [u:]. Почав іти дощ: [tip–tɔp], [tip–tɔp]. Язичок не міг заснути, хоча йому дуже хотілося: [a:-a:]. Він чув, як кричить сова: [u–u–u], як десь прототав недалеко їжвчок: [f – v], [f – v]. Дощ продовжував іти: [tip-tɔp], [tip–tɔp-ррр]. Десь замукала корова: [m–m–m], загарчав собака: [r–r–r]. Язичок ледве заснув, а коли прокинувся, дощ уже припинився, весело світило сонечко, співали пташки, літали мухи: [ð–ð–ð], жуки [ʒ-ʒ-ʒ], [dʒ–dʒ–dʒ]. Язичок потягнувся, як кішка: [ŋ-ŋ–ŋ] і почав прибирати в будиночку: [swi:p–swi:p].

Так минув один день у житті нашого язичка Mr Tongue. Але щодня його чекають нові пригоди.

T: Where’s Mr Tongue? Here he is. You know that Mr Tongue and his best friends Mr and Mrs Lips help us to pronounce English sounds correctly. Mr Tongue likes to sleep in his warm house which we call a mouth. So let’s wake him up.

T: Mr Tongue is sleeping in his house and says: [f]-[v], [f]-[v], [f]-[v] in his dream.

Ps: [f]-[v], [f]-[v], [f]-[v]

T: It’s morning, Mr Tongue hears the clock ringing and says: [w], [w], [w].

Ps: [w], [w], [w].

T: It’s time to get up. Mr Tongue gets up, yawns and says: [æ], [æ], [æ].

Ps: [æ], [æ], [æ].

T: Mr Tongue likes honey very much. So he imagines that he is a bee, he flies from flower to flower and says: [z]-[ð], [z]-[ð], [z]-[ð].

Ps: [z]-[ð], [z]-[ð], [z]-[ð].

T: Mr Tongue was running and he is tired: [ u ], [ u ], [gud].

Ps: [ u ], [ u ], [gud].

T: But he is walking up now: [ɔ:], [ɔ:], [mɔ:niŋ].

Ps:[ɔ:], [ɔ:], [mɔ:niŋ].

T: He is cleaning his room at the moment, because he is waiting for his guests. He is beating out his sofa: [d], [d], [‘daun].

Ps: [d], [d], [‘daun].

T: The bell is ringing: [riŋ], [riŋ], [riŋ].

Ps: [riŋ], [riŋ], [riŋ].

T:The guests are coming. They have dinner, have some fun and leave for their homes. Mr Tongue is tired, he is blowing out the candle: [w], [w], [win].

Ps: [w], [w], [win].

Казка «Язичок-мандрівничок»

Зробимо із вуст балкон, тоді зубки будуть дверцятами. Уявіть, що язичок пішов погуляти на балкон. Трохи придавіть його «зубками-дверцятами», щоб він не впав із балкона. Але раптом подув сильний вітер, язичок замерз, затремтів від вітру й вимовив «з-з-з». Але він не пішов з балкончика й дверцята його тримають, щоб він не впав, таким чином вийшов англійський звук [ð]. 

Казка про отруйну змію

Жила-була в лісі отруйна змія. Усі зуби в неї були отруйні, й коли хто-небудь із звірів наближався до неї, вона сичала «с-с-с». Саме через це всі звірі боялися товаришувати з нею. Набридло змії жити без друзів. Пішла вона до зубного лікаря й попросила вирвати отруйні зуби. Лікар їй допоміг, і стала вона шипіти тепер по-доброму [Ѳ-Ѳ-Ѳ]. Усі звірі припинили її боятися і почали з нею товаришувати.

Казка «Язик-чарівник»

Твій язичок великий мандрівник та чарівник. Він мандрує в ротику й перетворюється чи в місточок, чи в гірку. А сьогодні він уявив, що нижні зубки – це стіна, а перед цією стіною внизу яма. «А раніше там, мабуть, було море», - так подумав язичок та й опустив свій кінчик. Його кінчик був на самому дні, а сам він вигнувся гіркою. тому всі дивуються: «Н-н – навіщо він це зробив?» - перший звук, це й є англійський звук [ŋ].

Казка про сопілочку

Ми знову в країні англійських звуків. Сьогодні завітаємо до англійського звука [w]. Зробіть «сопілочку» долонею та прикладіть її до губ. Зробіть губками таку ж «сопілочку», та «пограйте» на ній. Вимовте звук «в-в-в» і у вас вийде англійський звук [w].

Граматичні казочки

Казка про двох братів

Жили-були два брати – «it» та «is». Вони добре ладнали один з одним й завжди ходили разом. Брат «it» був старшим і завжди ходив першим. А братик «is» був молодшим, тому він завжди йшов за своїм старшим братиком. Ось ішли вони якось разом і бачать, що на столі лежить ручка. Старший брат каже: «It is a pen», далі побачили гумку, старший брат пояснює молодшому «It is a rubber». Ідуть далі. Ой! Що ж це за звір? Так закортіло молодшому запитати, що він вибіг вперед і закричав: «Is it a cat?». Молодший братик «is» був дуже допитливий, тому він завжди ставив запитання, бо малі завжди допитливі. А старший братик ще й подарував йому шапочку, на якій власноруч вишив «?» - знак питання. Тому, якщо хочеш впевнитись, це той предмет, про який ти подумав, чи інший, то постав молодшого братика на початку фрази й отримаєш «Is it a …?». А щоб малюк в дорозі не застудився, закрий його від вітру словом-шапочкою «what» й отримаєш «What is it?» Тепер малюк  «is», коли виходить на прогулянку зі своїм старшим братом, може про все запитати. Бачить собаку, запитує: «What is it?» А старший братик йому відповідає: «It is a dog». Ось так вони й живуть.

Казка про дієслово «To be»

В одному королівстві жив велетенський Змій на ім’я «to be». Він був трьохголовий: одна голова звалася «am», друга – «are», а третя – «is». І кожну охороняла своя гвардія.

І – охороняли «am».

You, we, they - охороняли «are».

She, he, it  - охороняли «is».

Коли охоронців переплутати, «to be» починає сильно лютувати, й наслідки цього можуть бути жахливими для країни «англійської мови».

Казка про чарівну паличку

Діти беруть у руки олівці та уявляють, що це чарівні палички (magic wands), а вони – добрі чарівники, які можуть кожне речення перетворити на запитання або заперечення. Вчитель читає речення: «There is a sweet in my bag». Учні виконують рухи «чарівною паличкою», й воно одразу перетворюється на запитання: «Is there a sweet in your bag?». Вправу можна виконувати і письмово.

Казка про секрет букви «S»

В англійської букви «s» є свої секрети. Сьогодні ти дізнаєшся про один із них. Ця буква може з одного яблука зробити багато (an apple – apples), із однієї іграшки – багато іграшок (a toy - toys). Спробуй і ти розкрити секрет.

Казка про дуже суворе дієслово «Can»

«Я, дієслово «can», дуже суворе. Я нізащо не дозволяю букві «s» приєднуватися до мене. Я не дозволяю дієслову товаришувати з часткою «to». Тому вимагаю від усіх говорити тільки так: I can see. I can play. I can run away».

Намалювати дієслово «can» з ніжками, щоб воно «перебігало» на початок речення.

Казка про дієслова-спортсмени

У Англійському Королівстві є дуже багато дієслів. Але мало хто з них займається спортом. Тільки is, am, are, can, will, shall, must та ще декілька. Регулярно тренуючись, вони стали сильними та дужими. І ось, коли королева англійських дієслів організувала змагання і запропонувала їм утворити запитання, вони легко перескочили через підмет і зайняли першу позицію в реченні. Ось подивись, як все це відбувалося:

I am strong. Am I strong?

She is beautiful. Is she beautiful?

They are clever. Are they clever?

My dog can jump high. can my dog jump high?

А інші дієслова ніяк не змогли впоратись із цим завданням. Не було в них сили перескочити підмет. Тому вони вирішили знайти собі помічників. Коли йдеться про теперішній час, вони кличуть на допомогу слова «do», «does»:

Do you like tea?

Does she play chess?

У минулому часі їм прийшло на допомогу старе, як дід, дієслово «did»:

Did he play computer games yesterday?

А в майбутньому буде завжди поспішати до них «will»:

Will you help me tomorrow?

Отже, хто не тренується самостійним ніколи не стане.

Казка про англійський хор

Запропонуйте учням розглянути малюнок table, де буква а – червонного кольору, а буква е – зеленого.

Сьогодні ми з вами завітаємо на концерт відомого англійського хору. Подивіться на цей хор. Солістка хору в червоній сукні, а диригент в зеленому фраці. Диригент, як відомо, не співає (тому буква е не вимовляється), він лише показує, як повинна співати кожна буква. Співачці в червоній сукні він говорить, щоб вона «співала» так, як в алфавіті. В алфавіті вона звучить [ei]. Тому весь хор вже співає [teibl].